Загалом кажучи, технологія DVB (Digital Video BroadcasTIng) відноситься до трансляції "контейнерів даних", які можуть передавати всі типи даних [1]. DVB просто передає стиснені зображення, звуки або дані на приймаючий кінець через ці "контейнери". "Службова інформація" DVB виконує роль заголовка контейнера, гарантуючи, що одержувач знає, як його декодувати. Ключова різниця між DVB та іншими системами мовлення даних полягає в тому, що різні одиниці даних у контейнері можуть нести незалежну інформацію про синхронізацію. Наприклад, навіть якщо звук і зображення не надходять до приймача одночасно, звук може бути синхронізований з відеоінформацією в приймачі, що відрізняється від традиційних телевізійних програм.
Метод DVB має сильну адаптованість. Наприклад, контейнер даних 38 Мбіт / с може підтримувати вісім стандартних телевізійних програм (SDTV), чотири розширених телевізійних програми (EDTV) або один канал цифрового телебачення високої чіткості (HDTV). В даний час система супутникового зв'язку DVB в основному використовується для передачі декількох програм SDTV та пов'язаних із ними звуків та даних. DVB також використовується для послуг трансляції даних, таких як доступ до Інтернету.
Стандарт MPEG-2 був прийнятий DVB для кодування таких джерел, як звукова та відеоінформація, і мультиплексував певну кількість потоків вихідних даних та допоміжної інформації в єдиний потік даних, придатний для передачі. Отже, багато параметрів, доменів та структур у обробці базової смуги DVB однакові з тими, що визначені у MPEG-2.
Послуга DVB - це технологія цифрового мовлення, заснована на вихідному кодуванні MPEG-2 [2], ця технологія має три стандарти:
1. DVB-S, який в основному використовується в супутникових транспондерах, з пропускною здатністю 26 МГц-72 МГц;
2. DVB-T, який спрямований на ефірне мовлення;
3. DVB-C в основному використовується на кабельному телебаченні. Сигнал системи цифрового відеомовлення DVB-C зазвичай передається за допомогою QAM (квадратурної амплітуди та фазової модуляції).
MPEG-2 враховує як високоякісні зображення, так і високий ступінь стиснення - від якості зображення VHS із швидкістю передачі даних 2 МБ / с до телевізора високої чіткості (HDTV) із швидкістю передачі даних 18 МБ / с. Користувач може вибрати загальний кодер MPEG-2 для стиснення телевізійного сигналу каналу в цифрові сигнали, такі як 2 МБ / с, 3 МБ / с, 4 МБ / с, 5 МБ / с, 6 МБ / с і 8 МБ / с. Фактичні спостереження показують, що зображення, стиснуті зі швидкістю 6 МБ / с і 8 МБ / с, в основному є однаковими із нестисненими зображеннями, але на швидких спортивних зображеннях, стиснених зі швидкістю 4 МБ / с, можна помітити дефекти зображення. Отже, спортивні програми зазвичай використовують швидкість передачі даних 5 МБ / с або більше, телевізор із стандартною роздільною здатністю (SDTV) використовує швидкість передачі даних 4 МБ / с, а звичайні телевізійні програми використовують швидкість передачі даних 2 МБ / с-3 МБ / с.
Апаратна функція приставки DVB-C реалізована за допомогою восьми функціональних модулів, включаючи тюнер, демодулятор QAM, демультиплексування MPEG-2, декодування MPEG-2, кодування відео, аудіо ЦАП та інтерфейс управління користувачем. Малюнок 2 - спрощена схема композиції телевізійної приставки DVB.
Цифровий компресійний кабельний телевізійний приймач (приставка DVB-C) - це нова технологія, яка реалізує оцифровку телевізійних сигналів для передачі та прийому на кабелях кабельного телебачення. Цифрова передача телевізійних сигналів має переваги сильного захисту від перешкод, відсутність втрат при передачі, зручне та надійне шифрування та висока якість отриманого звуку та відео. Телеприставки можуть відкрити висхідний канал в майбутньому, заклавши основу для кабельного телебачення для відкриття високошвидкісного Інтернету та інших послуг.
До передових застосувань технології DVB належать трансляція мультимедійних даних, бездротова передача через Інтернет, інтерактивні послуги мовлення та поєднання технології GPRS для мобільного зв'язку.
Наш інший продукт:
